Про батьків Піфагора

Народився Піфагор у Сідоні. За переказами його батько Мнесарх був фінікійським купцем з Тіра. Під час голоду на грецькому острові Самос, він надав його мешканцям хліб, отримав за це самоське громадянство і оселився на острові. Напередодні чергової подорожі на Схід Мнесарх звернувся до Піфії і отримав відповідь, що подорож буде успішною, а його дружина народить дитину, яка буде виділятися з-поміж усіх, хто жив коли-небудь, красою й мудрістю, і принесе людському роду дуже велику користь на всі часи. Після пророцтва Мнесарх дав своїй дружині нове ім'я — Піфаїда. Вона й справді під час подорожі народила сина, якому Мнесарх дав ім'я Піфагор. За іншою версією Мнесарх належав до знатного, але збіднілого роду, і був каменерізом (щоправда, в такому випадку незрозуміло, навіщо йому було вирушати в подорожі, тим більше до Сідона).

Піфагор - еллінський мудрець

Історію життя Піфагора важко відокремити від легенд, що представляють його як досконалого і величного мудреця посвяченого в усі таїнства греків і варварів. Ще Геродот називав його «найбільшим еллінським мудрецем». Основними джерелами про життя і вчення Піфагора є твори філософа-неоплатоника Ямвлиха (242–306 рр..) «Про пифагорове життя»; Порфирія (234–305 рр..) «Життя Піфагора»; Діоген Лаертський (200–250 рр..) Кн. 8, «Піфагор». Ці автори спиралися на твори більш ранніх авторів, з яких слід відзначити учня Аристотеля Аристоксена (370–300 рр.. До н. Е..) Родом з Тарента, де сильні були позиції піфагорійців. Таким чином, найдавніші відомі джерела писали про Піфагора 200 років після його смерті. Сам Піфагор не залишив творів, і всі відомості про нього і його вчення грунтуються на працях його послідовників, не завжди неупереджених

Теорема Піфагора має велике значення

Теорема Піфагора має велике значення: вона застосовується в геометрії буквально на кожному кроці, і той факт, що існує близько 500 різних доведень цієї теореми (геометричних, алгебраїчних, механічних і т.д.), свідчить про гігантську кількість її конкретних реалізацій. Відкриття теореми Піфагором оточене ореолом красивих легенд. Прокл, коментуючи останнє речення першої книги "Начал" Евкліда, пише: "Якщо послухати тих, хто любить повторювати стародавні легенди, то доводиться сказати, що ця теорема сходить до Піфагору; розповідають, що він у честь цього відкриття приніс у жертву бика". Втім, більш щедрі розповідачі билин одного бика перетворили на одну гекатомбу, а це вже ціла сотня. І хоча ще Цицерон помітив, що всяке пролиття крові було чуже статуту піфагорейського ордени, легенда ця міцно зрослася з теоремою Піфагора і через дві тисячі років продовжувала викликати гарячі відгуки. 

       

 
Важко знайти людину, у якого ім'я Піфагора не асоціювалося б з теоремою Піфагора. Мабуть, навіть ті, хто в своєму житті назавжди розпрощався з математикою, зберігають спогади про "піфагорові штанці" - квадрат на гіпотенузі, рівновеликий двом квадратах на катетах. Причина такої популярності теореми Піфагора триєдина: це простота - краса - значимість. Насамперед, теорема Піфагора проста, але не очевидна. Це поєднання двох суперечливих умов і надає їй особливу притягальну силу, робить її красивою.